30 ЛИПНЯ - 160 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ                                         ГЕНРІ ФОРДА

Генрі Форд – підприємець, винахідник, пацифіст

Генрі Форд (народився 30 липня 1863, помер 7 квітня 1947) – видатний американський підприємець, засновник «Ford Motor Company» і батько сучасної конвеєрної лінії, яка використовується для масового виробництва. Йому приписують значний внесок у створення середнього класу американського суспільства.

Його модель автомобіля «T» розпочала революцію у транспорті і американській промисловості. Як єдиний власник компанії, Генрі Форд став одним з найбагатших і найвідоміших людей у світі.

Також йому приписують таке політекономічне явище, як «фордизм», тобто – масове виробництво дешевої продукції в поєднанні з високою заробітною платою робітників (п’ять доларів на день у 1914 році). Незважаючи на те, що Форд не був дуже освіченим, він мав глобальне бачення і розглядав споживацтво як ключ до завоювання світу.

Генрі Форд і його перший автомобіль «Ford Quadricycle», 1896 рік.

Він був одним з провідних пацифістів у період Першої світової війні, але переобладнав свою компанію для виробництва військових матеріалів в роки обох світових війн.

Його велике бажання зменшити вартість виробництва автомобілів призвело до серії експериментів та інновацій. Так, однією з його ідей було створення франчайзингової системи, яка створювала центри продажів по всій Північній Америці та у великих містах на інших континентах.

Його головний конкурент, «General Motors», все-таки обігнав «Ford» у 1920-х роках, оскільки почав пропонувати набагато більше можливостей споживачам. Споживачі мали вибір, коли справа стосувалася потужності, престижу та стилю автомобіля, а також різноманітних варіантів кредитування.

Генрі Форд залишив більшу частину свого статку «Фонду Форда», але також дозволив своїй сім’ї постійно контролювати компанію «Ford».

                    Цікаві факти про Генрі Форда

• Геніальний промисловець Генрі Форд був вихідцем з сімейства ірландських фермерів, що переселилися в США у 1847 році. Ще будучи підлітком, він почав конструювати різні механізми і підробляти ремонтом сільськогосподарської техніки, проявивши в цій справі незвичайний талант, незважаючи на відсутність освіти. При цьому сам Форд, який вірив в реінкарнацію, був переконаний, що його дар механіка – це наслідок досвіду, накопиченого в попередніх інкарнаціях його душі.

• Протягом життя Генрі Форд запатентував понад 160 винаходів. Приділяти увагу патентам він став після того, як конкуренти його випередили, оформивши власний патент на його творіння, а потім подали на нього ж до суду, звинувативши в плагіаті. Це навчило його, що бюрократія в бізнесі має величезне значення.

• У біографії Форда приділяється велике значення головному його винаходу – заводському конвеєру, що дозволив значно підвищити продуктивність праці. За весь минулий з тих пір час принцип конвеєрної стрічки не змінився, і вона застосовується по всьому світу до цих пір. Саме цей винахід зробив заводи Форда найпродуктивнішими і найсучаснішими у США.

Складальний конвеєр на заводі Форда у Детройті, США, 1923 рік.

• Перший свій автомобіль Генрі Форд самостійно сконструював і побудував у тридцятирічному віці, працюючи над ним у вільний від основної роботи час протягом декількох років. Спочатку він збирався зайнятися виробництвом електромобілів, але потім передумав. Йому знадобилося всього двадцять років, щоб від зібраного в одиничному екземплярі прототипу дійти до 15 мільйонів проданих автомобілів. До цього моменту на заводах, що належали промисловцеві, працювало більше 200 тисяч чоловік.

• Все життя Генрі Форд був вегетаріанцем, а також людиною різко антивоєнних поглядів. Після початку Першої світової він витратив цілий статок на антивоєнну пропаганду. При цьому у нього були тісні зв’язки з мафіозними кланами, через що він перебував під негласним наглядом влади.

• Працівники, які займалися усуненням неполадок, на заводах Форда отримували гроші за неробство, а не за роботу. Відпочиваючи, вони отримували погодинну зарплату, але, як тільки десь траплялася поломка, лічильник зупинявся, і запускався тільки після того, як поломку усували. Це мотивувало працівників працювати на совість, щоб проблема не виникала знову через короткий час через недбале ставлення.

• Генрі Форд пильно стежив за моральним виглядом всіх працюючих на нього людей. Він не наймав на роботу володарів шкідливих звичок, а такі розваги, як танці, вважав негідними і розбещуючими. Доходило до того, що служба безпеки його компанії могла раптово заявитися на поріг будь-якого працівника, щоб перевірити, як той проводить свій вільний час.

Автомобіль “Ford Model T Roadster” 1926 року в Gedee Car Museum, Коїмбатор, Індія.

• Незадовго до смерті Генрі Форда його статки оцінювалися приблизно у 188 мільярдів доларів. Ця сума і зараз здається неймовірною, а в ті часи вона означала в десятки разів більше. Судячи з усього, геніальний промисловець і винахідник був найбагатшою людиною в історії людства.

• Коли компанія Форда стрімко розширювалася, він робив все, щоб переманити до себе досвідчених працівників з інших автомобільних корпорацій. Запропонувавши більш високу зарплату і фіксований 8-годинний робочий день замість звичайного, в ту епоху ненормованого, він домігся свого – працювати на Генрі Форда хотіли всі.

• Консервативному підприємцю не був чужий і гумор. У той час автомобілі фарбувалися в основному чорною фарбою, оскільки технології тієї епохи не дозволяли створити фарби інших кольорів, відповідні потрібним параметрам. І коли Форду задали питання щодо колірної гами пропонованих покупцям машин, він відповів, що «покупець має право замовити машину будь-якого кольору, якщо цей колір чорний».

                                 ТРЕБА ЗНАТИ

                 СКЛАДИ ПАЗЛ І ДОЛУЧАЙСЯ ДО

                   ІСТОРІЇ УСПІХУ ГЕНРІ ФОРДА

                                            👇

  

         28  ЛИПНЯ — ДЕНЬ ХРЕЩЕННЯ КИЇВСЬКОЇ                                           РУСІ — УКРАЇНИ

    Сьогодні — День хрещення Київської                             Русі — УКРАЇНИ 

У День хрещення Київської Русі згадуємо, як відбувалася ця подія та яке значення мала.

День хрещення Київської Русі 2023 / картина Петра Андрусіва

Щороку 28 липня Україні святкує свято на честь однієї з найважливіших релігійних подій в українській історії. Православні відзначають День хрещення Київської Русі на честь заснування в країні християнства князем Володимиром Великим. Офіційно свято називається День хрещення Київської Русі-України.

В 2023 році відзначається 1035-річчя хрещення Русі. У День хрещення Русі-України у храмах ПЦУ проводяться богослужіння на честь Володимира Великого. А у 2022 році за рішенням Верховної Ради цього дня було встановлено свято День української державності.

        День Хрещення Київської Русі — дата свята

День хрещення Русі відзначається щорічно 28 липня за старим юліанським календарем або 15 липня за новим стилем. У цю дату церква вшановує пам'ять Володимира Великого, зарахованого до лику святих. Свято було встановлене у 2008 році за указом Віктора Ющенка.

Сама дата хрещення Русі невідома, і навіть точний рік історикам встановити поки що не вдалося. Більшість вчених вважає, що Русь прийняла хрещення в 988 році, але є й інші версії.

                       Як хрестили Київську Русь

Князь Володимир Святославович був язичником до 30 років, але за часів правління зрозумів, що релігія з багатобожжям вичерпала себе. До того ж християнство на той час прийняли багато сусідніх країн, зокрема і Візантія — найрозвиненіша і найсильніша на континенті. Князь вирішив, що прийняття християнства на Русі сприяло б зміцненню зв'язків з європейськими країнами.

У "Повісті временних літ" йдеться, що до хрещення Володимир провів "випробування вір". Він вислухав посланців від ісламу, іудаїзму та християнства. Саме остання релігія найбільше припала йому до вподоби.

Хрещення Русі свято / фото ua.depositphotos.com

Хрещення Київської Русі розпочалося з Києва. Мешканців столиці масово охрестили у місці впадання річки Почайни у Дніпро. Після Києва православ'я прийняли інші міста Русі.

Не всі жителі Київської Русі відмовилися від язичництва добровільно, на багатьох територіях спалахували бунти. Паралельно з хрещенням багато років викорінювалися язичницькі звичаї й знищувалися культові споруди. Багато традицій язичництва збереглися донині й переплелися з християнськими.

      Цікаві факти про хрещення Русі та свята

• До хрещення Русі Володимиром робилися інші спроби поширити країною християнство. Вважається, що у 860-х роках Русь намагалися хрестити Аскольд та Дір і створили перші церкви, але спроба провалилася.
• Бабуся Володимира Великого княгиня Ольга стала першим правителем Русі, який прийняв християнство. Вважається, що для хрещення вона завітала до Константинополя. Її слуги і її син Святослав продовжували бути язичниками. Згідно з "Повістю временних літ", прийняття християнства Ольгою стало одним із аргументів для Володимира, чому і йому потрібно похреститися.
• В Європі були країни, які прийняли хрещення пізніше Київської Русі - це Ісландія, Норвегія та Швеція. Остання довго вважалася язичницькою та варварською країною.
• До прийняття християнства князь Володимир вів розпусне життя і багато разів одружувався.
• Про хрещення Русі свідчать архітектурні знахідки. У похованнях 10-12 століть знаходили хрести та ікони, які клали померлим у могили.
• Саме після хрещення на території Русі поширилася кирилична писемність і з'явилися перші письмові пам'ятки.
• Багато православних церков у це свято влаштовують особливі богослужіння і брязкають у дзвони.

                   

                                  ТРЕБА ЗНАТИ

СКЛАДИ ПАЗЛ І ДОЛУЧАЙСЯ ДО СВЯТА ХРЕЩЕННЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ — УКРАЇНИ

                                             👇

     28 ЛИПНЯ — ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ

У 2023 році Україна вдруге відзначатиме День Української Державності, встановлений Указом Президента України від 24 серпня 2021 року. Ця памʼятна дата покликана нагадувати, що українське державотворення має понад тисячолітню традицію, а його джерела – у Руській середньовічній державі, центром якої був Київ. 

День Державності відзначається того ж дня, коли українські християнські церкви вшановують памʼять Київського князя Володимира Великого та День Хрещення Руси-України.

Князь Володимир Великий – уособлення розбудови Русі. Прийняття ним у 988 році християнства як державної релігії стало для України цивілізаційним вибором. Русь підтримувала політичні, економічні та культурні зв’язки з більшістю європейських держав того часу.

Спадком Русі є герб (тризуб), грошова одиниця, а, головне, Київ як політичний і культурний центр України.

У 2023 році День Державності відзначається 28 липня. Але вже наступного року відзначатиметься 15 липня з огляду на перехід Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на Новоюліанський стиль календаря. За відповідний законопроєкт, внесений Президентом, Верховна Рада проголосувала  14 липня. 

                                 ТРЕБА ЗНАТИ

СКЛАДИ ПАЗЛ І ДОЛУЧАЙСЯ ДО СВЯТКУВАННЯ  ДНЯ                      УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ

                                             👇

        24 ЛИПНЯ — ДЕНЬ РІВНОАПОСТОЛЬНОЇ                                               КНЯГИНІ ОЛЬГИ

24 липня українці традиційно відзначають важливе церковне свято — День пам’яті святої рівноапостольної княгині Ольги.

День святої княгині Ольги — історія свята

День ангела Ольги відзначають шість разів на рік. 24 липня відзначається саме День пам'яті святої рівноапостольної княгині Ольги, яку канонізували в 1547 році. Її почали вшановувати як святу раніше, коли правив її онук Святий Володимир. Після смерті Ольги він переніс її мощі в Десятинну церкву Успіння Пресвятої Богородиці.

День святої княгині Ольги — цікаві факти

Про княгиню Ольгу можна відзначити одразу 12 цікавих фактів, про які мало хто знає:

• Загадкове походження — суперечки про походження великої княгині точаться донині, бо деякі вважають, що вона має варязьке коріння. Дослідники з Болгарії запевняють, що Ольга народилася не в Пскові, а в болгарському містечку Плиска.
• Знайомство з чоловіком Ігорем — під час переправи на річку Ольга була у чоловічому одязі в якості перевізника. Він зробив нескромну пропозицію юній Ользі, але зазнав фіаско. Однак через деякий час вони все ж одружилися.
• Легенди про гострий розум Ольги та помсту древлянам
• Рекорд миру — після придушення древлян княгиня Ольга близько 20 років правила без жодних воєн.
• Перша руська княгиня, яка прийняла християнство.
• До княгині Ольги жінки не правили на Русі, а після неї в Україні жінки до влади вже не приходили.
• Авторитет серед світових лідерів — Ольгу поважали за мудре керівництво, прийняття християнства та зміцнення становища Київської Русі.
• Княгиня-реформаторка, яка встановила нові види оподаткування, розділила особистий та державний бюджети, та регламентувала дії на місцях княжих дружинників і суддів.
• Очолила оборону Києва, коли на українську столицю набігли печеніги.
• Бабуся, яка змінила історію, бо саме її онук Володимир хрестив Київську Русь.
• Ольга була визнана святою рівноапостольною в 1547 р. Такої честі ушановані лише п’ять жінок, серед яких — Марія Магдалина.
• Ольгу вважають покровителькою вдів і навернених християн.

День святої княгині Ольги — топоніми у Києві

У 1830-их роках на Печерській площі почалося будівництво парафіяльної церкви для тамтешньої громади. У 1885—1886 роках при церкві за проєктом архітектора Володимира Ніколаєва спорудили двоярусну дзвіницю, після чого до 1935 року у Києві функціонувала Церква Святої Ольги.

У 1887 році у Києві з'явилася вулиця Ольгинська. У 1938 році її перейменували на честь радянського поета Маяковського, а історичну назву відновили лише у 80-х роках минулого століття.

Протягом 1906-1914 років на вулиці Терещенківській звели будівлю жіночої Ольгинської гімназії. Нині у приміщенні колишньої гімназії розміщуються установи Національної академії наук України.

На Михайлівській площі розташований відомий пам’ятник княгині Ользі, святому апостолу Андрію Первозваному та просвітникам Кирилу та Мефодію. Пам’ятник було урочисто освячено та відкрито восени 1911 року в присутності російського царя Миколи II.

Парафія Святої Ольги була зареєстрована у 1994 році. Спочатку було зведено церкву, недільну школу та господарський корпус. Закладення собору розпочалося у 2004 році біля старої церкви, а служби розпочалися лише у 2010 році.

                                   ТРЕБА ЗНАТИ

                               

     СКЛАДИ ПАЗЛ І ДОЛУЧАЙСЯ ДО ВШАНУВАННЯ                    РІВНОАПОСТОЛЬНОЇ КНЯГИНІ ОЛЬГИ

                                            👇

      18 ЛИПНЯ - 160 РОКІВ ВІД ДНЯ ПРИЙНЯТТЯ                              ВАЛУЄВСЬКОГО ЦИРКУЛЯРУ

Цього дня 1863 року було опубліковано розпорядження міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва, відоме як Валуєвський циркуляр. Цей документ не лише декларував другосортність української мови та культури у порівнянні з російською, але й був частиною заходів з асиміляції українців для позбавлення їх своїх національних ознак і незворотного входження більшої частини України у склад Російської імперії.

Зміст Валуєвського циркуляра полягав у нівелюванні української ідентичності, повному запереченні самобутності й оригінальності української культури, що включало також неприховані політичні плани стосовно асиміляції та поглинанні нашої культури російською. Ключовою фразою документа було розпорядження, яким книгодрукування українською мовою опинилося поза законом: «пропуск же книг малоросійською мовою як духовного змісту, так навчальних і взагалі призначених для початкового читання народу, припинити».Тут слід зазначити, що традиційно, в імперських документах етнонім «українець» чи похідні від нього слова (наприклад «українська мова») не вживалися взагалі. Натомість їм на заміну приходили «малорос» і «південноросійська говірка».

Валуєвський циркуляр мав однозначно негативний вплив на українське книгодрукування і культуру в цілому. Після 1863 року припинили свою діяльність недільні школи, помітно загальмувалася робота в громадах, частина членів яких була піддана репресіям і заслана, а ще частина, побоюючись такої долі, відійшла від просвітницької діяльності.

Окрім цього, у документі Петро Валуєв чітко окреслив міф, який використовують багато сучасних російських шовіністів у їх позиції до української мови: «…ніякої особливої малоросійської мови не було, немає і бути не може, і що наріччя їх, вживане простолюдом, є ні чим іншим, як російською мовою, лише зіпсованою впливом Польщі».

Вже в цих рядках простежується явне приниження української мови та її носіїв, які представлені, як нижча верства населення. Цей стереотип зберігся протягом не одного століття. У будь-якій відкритій дискусії стосовно української мови, проросійська чи власне російська сторона рано, чи пізно підніме ще закріплені в циркулярі кліше про «українську мову як ополячену російську» та «єдність слов’ян довкола російської мови».

Навіть найменша спроба звузити ареал розповсюдження російської мови шляхом відродження рідних мов русифікованих народів зустрічає жорсткий опір, проте звуження прав національних мов (в нашій державі це стосується української) зустрічається вже звичним «а какая разница на каком языке?» Коли б справді не було різниці, то не знали б ми ні Валуєвського циркуляра, ні подібного йому Емського указу (1876), ні багаторічної русифікації, плоди якої Україна досі пожинає.

                                  ТРЕБА ЗНАТИ

СКЛАДИ ПАЗЛ І ДОЛУЧАЙСЯ ДО МИНУЛИХ ІСТОРИЧНИХ ПОДІЙ УКРАЇНИ

                                            👇

              17 ЛИПНЯ — ДЕНЬ ЕТНОГРАФА 

                Сьогодні 17 липня – день етнографа

День народження мандрівника Миколи Миклухи-Маклая став датою професійного свята етнографів.

Знаменитий учений вивчав корінне населення Південно-Східної Азії, Австралії та Океанії, в тому числі папуасів північно-східного берега Нової Гвінеї. Цей берег у російськомовній літературі називають Берег Маклая.

Вперше професійне свято етнографів відзначили в кінці 1970-х років за ініціативою першого завідувача кафедри етнографії та антропології історичного факультету Спбду Рудольфа Итса.

Вдало обраний час, середина літа, додала популярності цьому дню. Адже саме літо є традиційним часом для проведення етнографічних практик. Тому свято швидко завоювало собі популярність, а кількість, що відзначають його фахівців зростає з кожним роком.

До теперішнього часу будь-якої спільної традиції святкування Дня етнографа не склалося. У кожній організації або експедиційному загону існують свої неписані правила. Так, етнографічні або краєзнавчі музеї влаштовують спеціальні виставки або безоплатне відвідування своїх експозицій. В експедиціях же свято включає урочисте застілля з неодмінним проголошенням тостів на честь Миклухо-Маклая і Итса. Крім цього, в День етнографа звичайно проходять своє «присвята» неофіти — люди, які вперше беруть участь в етнографічній експедиції.

ЖНИВА: УКРАЇНСЬКІ ТРАДИЦІЇ ЗБОРУ УРОЖАЮ

Народна культураГосподарські заняття

Жнива. М.Пимоненко, 1896

Період жнив, як правило, розпочинався у липні, коли на більшості території України достигали зернові культури. Жнива традиційно включали ряд послідовних етапів: «зажин», «жниво», «дожинки», або «обжинки», яким відповідали певні ритуально-магічні дії.

Перед тим як розпочати збір урожаю жита чи пшениці, селяни у чистому одязі виходили на поле, дякували Богу, що дочекалися цього великого свята, й просили: «Господи-Боже, поможи легенько, добренько, щоб вижати хутенько».

Першим зажинав хто-небудь з господарів поля або «легка на руку» весела, моторна жінка. В деяких місцевостях збирання хліба намагалися розпочати в так звані «легкі дні», тобто дні тижня з жіночими назвами — у середу, п’ятницю, суботу.

Перший зжатий сніп, який в українців називався «воєводою» або «зажином», урочисто приносили додому і встановлювали на покуті, де він знаходився до кінця жнив. Церемонії з цим снопом нерідко супроводжувалися піснями, в яких висловлювалися побажання веселої праці, здоров’я женцям та багатства господарю. 

Сучасна реконструкція жнив

Прикрашений червоною стрічкою обжинковий сніп — «дід», «дідух» — на Святвечір урочисто ставили на покуті поряд з кутею та узваром. Потім його за символічну плату й частування обмолочували парубки й хлопчики-сівачі. Якщо в сім’ї була дівчина на виданні, перший сніп тримали до весілля, адже борошно з нього додавали до весільного короваю.

Читайте також: Дідух vs Ялинка

Більшість обрядів, присвячених закінченню жнив, відбувалися безпосередньо на полі. Українці так само, як і решта землеробських народів Європи, обов’язково залишали на хлібній ниві декілька пучечків незжатого колосся. У кожній місцевості вони називалися по-різному – «спасовою бородою», «хвостом», «козою», «перепілкою» тощо. К.Копержинський, описуючи обрядові дії, пов’язані з «бородою», згадував символічну оранку серпами з наступним «боронуванням» зораного поля пальцями. Іноді «бороду» обсипали зерном або клали під неї шматок хліба і дрібку солі. Чимало дослідників вбачають у цьому звичаї пережитки жертвоприношення матері-землі. Існувало повір’я, що в «бороді» знаходять притулок польові духи. Вірили також, що останнє колосся зберігає врожайну силу поля до наступного року, тому його заламування і зав’язування повинне було сприяти переходу цієї сили в землю. Подекуди зберігався звичай, за яким, скінчивши роботу, потомлені жниці качалися по стерні й снопах, примовляючи: «Нивко, нивко, верни мою силку!» або «Рілля, рілля! Хліба нам дай, а силу нашу віддай!». Однак, вже у XIX ст. цей звичай виконувався селянами не з магічною, а з розважальною метою.

Перший сніп. Сучасна реконструкція жнив

З останніх колосків пшениці, жита або ячменю в’язали також красивий сніп і вінок, останній прикрашали польовими квітами, стрічками і одягали на голову найкращій жниці. Коронована вінком жінка (у деяких місцях її називали княжною, царівною) зі снопом у руках йшла попереду процесії, що з піснями й танцями рухалася з поля в село. Обжинкові пісні створювали урочистий настрій і розкривали символіку обряду. У них звучала радість з приводу успішних жнив, гордість за свою нелегку працю. Зокрема, про обжинковий вінок співали, що він «вищий від плота, ще дорожчий від золота». На різні лади у гіперболізованих образах прославлявся багатий урожай і щедрість господаря поля. Органічно вплітався в обжинкові пісні мотив обрядового частування:

А вже сонце заходить,
А місяченько сходить.
Женці вже дожинають,
Стигле жито кінчають.
Жніте, женчики, жниво,
Буде горілка і пиво.

В окремих місцевостях Лівобережжя замість вінка плели хрест з колосся. Це — один з елементів впливу християнської церкви на народний обряд. На Поділлі обжинковий сніп нерідко заміняла «квітка» — символ успішно завершеної роботи, врожаю і достатку.

Спасова борода. Сучасна реконструкція жнив

Звичайно вона мала вигляд сплетеного з колосків жита або пшениці букета заввишки близько 50 см., що розділявся в основі на 3 пучки — ніжки. «Квітку» виготовляли з останньої вижатої жмені або із зібраних на полі загублених колосків.

У більш давні часи, коли українці ще суворо дотримувалися аграрно-магічних традицій, особі жниці, якій належало нести вінок з поля, приділялася особлива увага. Його могла нести лише молода, красива дівчина з хорошою репутацією, обов’язково незаймана. Символічний зміст цієї переваги пояснює обжинкова пісня:

Ідіте, дівочки, в долину,
В червоную калину.
Становіться в рядочок:
Котра подобная — під віночок,
Позаторік несла старая,
То вродила мітла самая,
А вже торік — молода,
То вродило жито, як стіна.

У тих випадках, коли обжинки влаштовувались після збирання врожаю толокою, тобто колективно, господар поля зустрічав процесію женців у себе на подвір’ї, після чого запрошував усіх до святкового столу. Натомість женці з традиційними побажаннями щастя і добробуту йому передавали символічні сніп та вінок. Цей вінок зберігали в коморі до весни і зерном з нього розпочинали сівбу наступного року.

                                ТРЕБА ЗНАТИ

   СКЛАДИ ПАЗЛ І ДОЛУЧАЙСЯ ДО ДНЯ ЕТНОГРАФА

                                            👇

 16 ЛИПНЯ — УХВАЛЕННЯ СЕСІЄЮ ВЕРХОВНОЇ РАДИ   УРСР  ДЕКЛАРАЦІЇ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ                                         УКРАЇНИ

Наприкінці 1980-х років ширився національно-визвольний рух українців. Складалися сприятливі умови, аби підняти питання про відновлення української державності в парламенті республіки.

Відтак 16.07.1990 року конституційною більшістю на засіданні Верховної Ради Української PCP було прийнято документ про проголошення державного суверенітету України – Декларацію про державний суверенітет України.

Декларація проголошувала самостійність України в питаннях економіки, екології, культурного розвитку, зовнішньої і внутрішньої безпеки, міжнародних відносин; нейтралітет у зовнішній політиці та без’ядерний статус, гарантувала право на вільний національно-культурний розвиток усіх національностей, що проживають на території України; проголошувала необхідність піклуватися про задоволення національно-культурних, духовних та мовних потреб українців за межами республіки.

Отже, прийняття Декларації про державний суверенітет України стало важливим кроком на шляху до незалежності нашої держави. Її положення лягли в основу написання майбутнього Акта проголошення незалежності України та Конституції України.

                               ТРЕБА ЗНАТИ

        СКЛАДИ ПАЗЛ І ДОЛУЧАЙСЯ ДО ІСТОРІЇ                                         НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

                                           👇

       15 ЛИПНЯ — ДЕНЬ УКРАЇНСЬКИХ МИРОТВОРЦІВ

            День українських миротворців

На землі живе безліч людей, у яких погляди на одні й ті ж речі або обставини з плином часу можуть змінюватися кардинально. Це може стосуватися не тільки духовних чи політичних питань, культурних, територіальних чи питань матеріального благополуччя, а також безлічі здавалося б не істотних факторів. Іноді це призводить до виникнення деякої напруженості в суспільстві. Іноді ця напруженість переростає у відвертий, кривавий і цинічний конфлікт на знищення.

Один з останніх наймасштабніших конфліктів, який практично змусив здригнутися більшість народів на нашій планеті — Друга світова війна. Уроки, які довелося засвоїти людству, прямо вказували на унікальну цінність того, чого так всім не вистачало в довгі роки цієї війни — цінність збереження миру.

Саме з цією метою після закінчення Другої світової була створена Організація Об’єднаних Націй, у складі якої також передбачалися спеціальні Миротворчі сили. Збройні професійні контингенти країн — членів ООН і донині виступають в місцях потенційного конфлікту, стаючи таким собі буфером в точках зіткнення, створюючи для конфліктуючих сторін можливість, якої не було тоді — можливість все вирішити мирно.

«Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть» - так колись сказав Ісус Христос (Євангеліє від Матвія 5:9). Добре, коли конфлікт, що назріває можна вирішити, використовуючи здоровий глузд і дипломатичний підхід. Але іноді цього не достатньо. Важко пояснити природу конфлікту, який раптом виходить з людського розуміння і прагне перерости в криваву бійню. Вся наша історія буквально просякнута такими прикладами, але світова спільнота відмовилася від подібного погляду — мир надто цінний, щоб його втрачати, але занадто крихкий, щоб його утримувати. На це потрібні колосальні зусилля багатьох.

За час своєї роботи миротворцям вдалося провести масу успішних операцій. І навіть одне врятоване життя виправдовує всі їхні зусилля, адже цих життів насправді було сотні і сотні тисяч.

Геополітична карта світу з часів Другої світової істотно змінилася, а після розпаду Радянського Союзу все світове співтовариство зіткнулося з новими проблемами. Утворені незалежні держави, що входили колись до складу тих, хто був біля витоків створення самої Організації Об’єднаних Націй не залишилися осторонь від нових викликів і Україна одна з перших відгукнулася і запропонувала свою допомогу у вирішенні багатьох з них. Так, 15-го липня 1992 го два літаки з передовою групою 240-го батальйону на борту здійснили виліт з дніпропетровського аеродрому в напрямку Боснії. Ця група налічувала 42 військовослужбовців. Після приземлення в Сараєво українські миротворці практично відразу опинилися в епіцентрі бойових дій, адже місто і аеродром вже обстрілювали снайпери і артилерія.

З того часу понад 40 тис. українських миротворців побували в багатьох гарячих точках нашої планети, демонструючи всьому світу свій традиційний і високий професіоналізм, компетентність і надійність у справах врегулювання збройних протистоянь.

21-го травня 2013 року, враховуючи внесок і значення національного миротворчого контингенту України у справі зміцнення миру і злагоди в зонах військових конфліктів, віддаючи честь тим, хто не пошкодував своє життя і здоров’я, а також з метою зміцнення славних національних традицій, Верховна Рада України прийняла Постанову № 1165 «Про встановлення Дня українських миротворців" і тепер українські миротворці мають всі підстави на своє власне професійне свято, яке запропоновано проводити 15-го липня.

                                ТРЕБА ЗНАТИ

     СКЛАДИ ПАЗЛ І ДОЛУЧАЙСЯ ДО                           СВЯТКУВАННЯ ДНЯ                         УКРАЇНСЬКИХ МИРОТВОРЦІВ

                               👇