1 ЖОВТНЯ — ДЕНЬ ЗАХИСНИКІВ І ЗАХИСНИЦЬ УКРАЇНИ
День захисників і захисниць або День захисника України (День захисників Вітчизни)

СКЛАДИ ПАЗЛ І ДОЛУЧАЙСЯ ДО ДНЯ ЗАХИСНИКІВ І ЗАХИСНИЦЬ УКРАЇНИ


Свято Покрова Пресвятої Богородиці відтепер відзначається в Україні 1 жовтня – за новоюліанським календарем.
За переказами, коли військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу центр православ’я — Константинополь, мешканці столиці Візантії у гарячій молитві звернулись до Богородиці з проханням про порятунок. І Богородиця, за оповідями, явилася перед людьми та вкрила їх своєю покровою (омофором). Після цього вороги вже не могли побачити цих людей. Як вказують деякі джерела, вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення та стали християнами.
За свідченням істориків і літописців, ще в час київського князя Ярослава Мудрого Богородиця особливо вшановувалася, як Заступниця. Розбивши печенігів у 1036 році, з вдячності до Бога і Його Пресвятої Матері, Ярослав Мудрий будує в Києві собор Святої Софії із знаменитою іконою Богородиці-Оранти, Нерушимої Стіни, і храм Благовіщення на Золотих Воротах.
Згідно з переказами та легендами, саме на Покрову запорізькі козаки вирушали на зимівлю по своїх хуторах та зимівниках. На Січі залишалася тільки стала залога із січовиків, які нічого, крім власної зброї не мали, та інших козаків, що за різними причинами залишалися у своїх куренях. А оскільки в ті часи основним календарем були церковні празники (свята) — то і маємо козацьке свято на Покрову.
У XX столітті козацькі традиції наслідували борці за незалежність України – армія Української Народної Республіки та Українська повстанська армія, тому й днем офіційного створення УПА було обрано свято Покрова.
До Покрови завершувався період сватань і приготування до весіль, який починався після Першої Пречистої (Успіння Пресвятої Богородиці). До початку жовтня закінчуються усі найважливіші сільські роботи на землі (в тому числі сівба озимих) — завершено хліборобський цикл робіт. Зібраний урожай (достаток) та більш-менш вільний час дають можливість для проведення весіль.
Це найблагодатніша пора для весільних гулянь, початку вечорниць. Звідси беруть свій початок весільні осінні тижні. Згодом, під впливом християнства, виникла традиція, що дівчата, котрі бажали взяти шлюб саме цього року, мали побувати на святі Покрови у церкві і помолитися: «Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку», «Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду», «Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою». Це свято — покровитель весіль, початок сезону на сватання та весілля, які закінчувались за два тижні до Пилипівського посту.




16 вересня 1658 р. у м. Гадяч між Гетьманщиною та Річчю Посполитою був укладений договір, що отримав назву Гадяцького трактату (стара назва Г. статті). Угоду підписав гетьман Іван Виговський. Згідно з ним рівноправна Гетьманщина (Велике Князівство Руське), Польща (Річ Посполита) і Литва створювали федерацію трьох самостійних держав, об’єднаних лише спільно вибраним королем. Гадяцьким договором передбачалося довічне гетьманування, своя судова та монетна система.
Цим скористалися московські заколотники: полтавський полковник М. Гармаш, який мріяв про гетьманську булаву, і запорізький отаман Я. Барабаш. Москва підтримувала та розпалювала амбіції Гармаша та Барабаша.
Весною 1659 р. понад 100-тисячне військо московитів на чолі з князем Трубецьким рушило на Київ. Вирішальний бій між московськими й українськими військами відбувся 28—29 червня під Конотопом, завершився повною поразкою московитів.
Відразу після Конотопської битви спалахнуло антиурядове повстання, на чолі якого був Юрась Хмельницький.
11 вересня 1659 р. під Германівкою на Київщині відбулася Чорна рада. Козаки відмовилися визнати Гадяцький трактат, виступили проти підданства польському королю і висловили недовіру гетьману Виговському. У жовтні 1659-го гетьман Виговський зрікся булави та виїхав до Речі Посполитої. Гетьманом був вибраний Юрій Хмельницький.
Поляки ж вели вдалу війну проти Московського царства, 1660-го звільнили Вільно (Вільнюс). У 1667-му уклали Андрусівське перемир’я, а 1686-го – Угоду про Вічний мир («Вічний мир» з Московією?!). Лівобережна Україна перейшла під контроль Москви – початок кінця Гетьманщини.
14 ВЕРЕСНЯ — ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО
14 вересня українці вперше за новоюліанським календарем відзначають Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. До 1 вересня 2023 року, як відомо, православні та греко-католики України святкували цю подію 27 вересня
Свято пов'язане він з ім'ям рівноапостольної Олени, матір'ю імператора Костянтина, яка, згідно з церковним переказом, відшукала Хрест, на якому був розп'ятий Ісус Христос. Точна дата набуття Чесного Хреста невідома. Мабуть, вона мала місце в 325 або 326 році. Назву свято отримало завдяки звичаю Церкви на Сході споруджувати хрест під час богослужіння.
Це одне з 12 головних свят православної Церкви.
Ікона Воздвиження Хреста відома своїми чудотворними властивостями. Вважається, що вона допомагає впоратися з багатьма проблемами зі здоров'ям: лікує зубний біль, безпліддя, кістки й суглоби, хронічні мігрені.
Що не можна робити в цей день
Здавна в народі вважалося, що в цей день змії шукають місце для сплячки на зиму, тому радили тримати будинок на замку. Цього дня птахи починають відлітати в теплі краї, а всі гади земні (змії, вужі, ящірки) ховаються в нори.
Не варто сваритися і з'ясовувати стосунки з близькими.
Не можна в цей день починати нові справи, оскільки вони можуть закінчитися невдачею.
Заборонялося в ліс ходити, щоб змії не затягли до своєї ями.
Також в цей день всі православні дотримуються суворого посту. Не можна їсти м'ясо, рибу, яйця і молочні продукти. В якості приправи до їжі рекомендовано користуватися тільки рослинними оліями.
Що можна робити в цей день
В цей день раніше займалися заготівлями капусти на зиму. У народі говорили, що на Воздвиження осінь літо відсуває, тому ховали до свята всі овочі з корінням, щоб заморозки не згубили врожай.
Православні у цей день ходять в храм і проводять його в молитвах. Також слід окропити будинок освяченою в церкві водою, щоб захистити його.