понеділок, 30 вересня 2024 р.

             1 ЖОВТНЯ — ДЕНЬ ЗАХИСНИКІВ І ЗАХИСНИЦЬ                                               УКРАЇНИ



          День захисників і захисниць або                                День захисника України                                   (День захисників Вітчизни)





Свято День захисника України відзначається у другій декаді жовтня і є неробочим днем. Встановлено Указом Президента у 2014 році. Традиції святкування і святкові заходи Дня захисника України широко підтримуються по всій країні. Дуже популярне свято.
Назва цього популярного в народі свята говорить сама за себе. Захист своєї Вітчизни від зазіхань з боку тих, хто час від часу намагається загрожувати державним засадам будь-якої країни — свята справа. Вона вимагає від людей сміливості, честі та відваги, дуже часто величезної самопожертви й колосальної самовіддачі.
Характер загального народного свята, цей День набув саме у 2014 році, коли виникло питання існування держави як такої, а саме після підступного нападу московії на рідну неньку Україну.
Саме зараз це один з найулюбленіших і шанованих у народі свят. Народна самосвідомість завжди прагнула до підтримки добрих ініціатив, та вшанування захисників і захисниць Батьківщини для народу стало однією з гарних славних традицій.
З історичної думки в Україні День захисників Вітчизни був закріплений на підставі Указу Президента незалежної України № 202/99 від 23-го лютого 1999 року в переліку пам’ятних дат і професійних свят.
Однак останні події початку 2014 року і неоголошена війна Росії проти України змусили переглянути багато поглядів українського суспільства. Відповідно до Указу Президента України № 806/2014 від 14-го жовтня 2014 року в Україні, з метою вшанування мужності й героїзму захисників незалежності й територіальної цілісності України, військових традицій та перемог українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві та на підтримку ініціативи громадськості, встановлено це нове свято  — «День захисника України», яке тепер відзначається щорічно 14-го жовтня, в день одного з великих православних свят запорізьких козаків  — «Козацька Покрова» («Покров Пресвятої Богородиці»). Цим же Указом визнається таким, що втратив чинність попередній Указ Президента України від 23-го лютого 1999-го №202.
З 5-го березня 2015 року День захисника України став неробочим днем. За відповідні зміни до статті 73 Кодексу законів про працю України №2187 в цілому проголосували 244 народних депутати Верховної Ради України.
У 2021 році нардепи підтримали проєкт закону №2325 про внесення змін до статті 73 Кодексу законів про працю, яким перейменовується свято День захисника України на День захисників і захисниць.
Згідно з Указом Президента України №455/2023 від 28 липня 2023 року, День захисників і захисниць тепер відзначається 1 жовтня.
У цей День ми приєднуємося до привітань на адресу всіх захисників і захисниць нашої Вітчизни! Бажаємо їм добра доля і сил, здоров’я, перемог і щастя! Нарешті мирного неба і смачного хліба! Зі святом Вас дорогі наші захисники і захисниці!

                                  ТРЕБА ЗНАТИ


 СКЛАДИ ПАЗЛ І ДОЛУЧАЙСЯ ДО ДНЯ ЗАХИСНИКІВ І                               ЗАХИСНИЦЬ УКРАЇНИ





неділя, 29 вересня 2024 р.

     30 ВЕРЕСНЯ — ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДЕНЬ БІБЛІОТЕК



           Всеукраїнський День бібліотек



Бібліотеки — один з інструментів нашої цивілізації, який вже багато століть доводить свою ефективність в процесах збереження, накопичення і передачі людських пізнань. Вважається, що вперше аналоги сучасних бібліотек з’явилися ще близько 2,5 тис. років до нашої ери на Сході. Це були зібрані в одному з древніх вавілонських храмів міста Ніппур глиняні таблички на яких їх сучасники запам’ятали важливу для них інформацію для наступних поколінь. У Київській Русі перші бібліотеки стали відкривати після прийняття християнства. Це були церковні бібліотеки, серед яких у той час найбільшою вважалася заснована в 1037-му році князем Ярославом Мудрим бібліотека Софії Київської. У цій бібліотеці зберігалося понад дев’ятсот книг, що були виготовлені тоді виключно вручну. Для середньовіччя це була грандіозна праця і надалі в майстернях при Софійському соборі робилися книги, які увійшли в основу інших бібліотечних зібрань, наприклад, бібліотеки при Печерському монастирі, яка стала найбільшим з кінця XI століття центром культурного життя в Київській Русі.
Звичайно ж іноді книги безповоротно гинули в запалі пожеж і військових баталій, згадаємо лише знамениту Олександрійську бібліотеку. Так, з Софіївської бібліотеки збереглися тільки лічені екземпляри, серед яких найвідоміші — це неоціненне Євангеліє. Примітно, що саме Слово Боже, Слово про спасіння і про Спасителя, було для людей найбільш цінною книгою, гідною збереження для наступних поколінь. Книга — Рейнське Євангеліє, на якій приносили клятву французькі королі, а нині, продовжуючи цю традицію, приносять присягу президенти Франції, колись вивезла з Києва Анна, дочка Ярослава Мудрого, це одна з тих небагатьох збережених книг знаменитої Софіївської бібліотеки.
Віддаючи данину поваги бібліотечному руху в незалежній Україні, 14-го травня 1998 року Президентом України було підписано Указ № 471/98 про щорічне святкування Всеукраїнського Дня бібліотек. В Україні він відзначається 30-го вересня. Ще з XIII століття, в момент створення Галицько-волинського князівства на Західній Україні вже почався активний бібліотечний рух. При дворі філософа і книжника князя Володимира Васильковича була створена велика книжкова рукописна майстерня. Звичайно поява друкарства в середині XV століття справило грандіозні зміни по всьому світу, це не могло не торкнутися бібліотечної справи. Масштабний розвиток і поширення бібліотек почалося в XVI столітті. У Львові та Острозі з’явилися великі книгосховища. Вони створювалися при освітніх установах. Бібліотека Київської академії була організована в XVII столітті, а в XVIII столітті наявність бібліотек увійшло в моду у заможних і шляхетських родів, козацьких старшин, будинків єпископів, при монастирях і різноманітних школах.
До другої половини ХІХ і початку XX століття в землях Західної України, що входила тоді під протекцію Австро-Угорщини, стала діяти ціла мережа культурно-освітніх осередків, під назвою «Просвіта». До 1914 року Просвіта налічувала близько 78-ми філіями й 2944-х читальних закладів по всьому краю, покриваючи 75% українських населених пунктів Галичини. До 1939 року цей показник виріс до 85%.
За часів радянської влади бібліотечна справа була неодмінною частиною державної політики.
На сьогодні в Україні функціонують близько 40 тисяч великих і малих бібліотек. Однією з провідних вважається Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського (НБУВ, сленг. Вернадка), Державна історична бібліотека, Державна бібліотека України для дітей, Національна парламентська бібліотека і т. д. Загальна кількість бібліотечних працівників, зайнятих у цій справі становить близько 53-х тисяч фахівців. Щороку українські книгосховища обслуговують понад 17,5 мільйонів читачів.
У цей день, Всеукраїнський День бібліотек, ми так само поспішаємо приєднатися до привітань на адресу всіх працівників цього неоціненного осередка, з віками накопиченого, нашого людського досвіду і знань. Бажаємо Вам усіх благ, уваги ваших читачів і ваших справжніх шанувальників! Зі святом бібліотек!

                                  ТРЕБА ЗНАТИ



 СКЛАДИ ПАЗЛ І ДОЛУЧАЙСЯ ДО ВСЕУКРАЇНСЬКОГО                                     ДНЯ БІБЛІОТЕК









     29 ВЕРЕСНЯ — ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ТРАГЕДІЇ                                       БАБИНОГО ЯРУ



        День пам’яті трагедії Бабиного Яру



Бабин Яр — одне з всесвітньо відомих місць трагедій, які стали символом Голокосту, урочище на північно-західній околиці Києва. За два дні 29 та 30 вересня 1941 року, по офіційнім історичними свідченням, там розстріляли майже 34 тисячі євреїв. З інших джерел лише за 5 днів нацисти розстріляли там майже 150 тисяч українських євреїв. Це були не лише жителі Києва, а і біженці з окупованих українських регіонів, що прибули до міста у надії на порятунок.
Масові розстріли у Бабиному Яру та розташованому поруч із ним Сирецькому концтаборі проводилися і пізніше, аж до звільнення Києва від окупації. Цей злочин тривав майже 103 тижні щовівторка і щоп’ятниці, як годинник.
Під час німецької окупації Києва у 1941—1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів німецькими окупантами за етнічною ознакою — євреїв та циган, мирного населення і радянських військовополонених, а також партійних та радянських активістів, підпільників, членів Організації Українських Націоналістів (переважно членів ОУН-м), заручників, психічнохворих, «саботажників» і порушників комендантської години та тих, хто чимось не догодив владі "вищої раси", яка будувала свій "арійський мир".
Ось декілька встановлених фактів: зокрема, 10 січня 1942 року було страчено близько 100 матросів і командирів Дніпровського загону Пінської військової флотилії, а 18 лютого 1943 року — трьох футболістів київського «Динамо»: Миколу Трусевича, Івана Кузьменка та Олексія Клименка (за деякими даними частина з футболістів були членами НКВД, що і стало причиною розстрілу), що дало привід для створення після війни легенди про так званий «матч смерті». У 1941—1943 роках у Бабиному Яру розстріляно 621 члена ОУН, серед них і відому українську поетесу Олену Телігу разом із чоловіком.
У 1946 році на Нюрнберзькому процесі, згідно з висновками спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва, наводилася лише приблизна оцінка — близько 100 тисяч осіб. У різних публікаціях даються різні цифри загальної кількості знищених у Бабиному Яру — приблизно від 70 тисяч до 200 тисяч осіб.

                                  ТРЕБА ЗНАТИ


   СКЛАДИ ПАЗЛ І ДОЛУЧАЙСЯ ДО ПАМ'ЯТНОЇ ДАТИ                           ТРАГЕДІЇ БАБИНОГО ЯРУ





середа, 25 вересня 2024 р.

                   26 ВЕРЕСНЯ — ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДЕНЬ МОВ



                Європейський день мов


26 вересня відзначається Європейський день мов, як спосіб підтримки мовного різноманіття, двомовності кожного європейця та розвитку викладання мов у світі. Дійсно, зараз стає все більше і більше людей, які вільно розмовляють, як мінімум, однією іноземною мовою.
Феномен володіння іноземними мовами вивчається вже давно. Чому деяким людям так важко дається рідна мова, а інші з легкістю сприймають одразу кілька іноземних? Чи є це результатом напруженої праці або достатньо генетичної схильності?
Звичайно, талант важливий, як і в будь-якій іншій сфері. З іншого боку, ще в XVIII-XIX століттях було модно в суспільстві блиснути знаннями — і ні-ні, та ввернути слівце з французької, німецької або латиною. Знання хоча б однієї іноземної мови вважалося нормою.
В європейських інститутах офіційно рівноправно використовуються наступні мови: англійська, болгарська, угорська, грецька, данська, ірландська, іспанська, італійська, латиська, литовська, мальтійський, німецька, нідерландська, польська, португальська, румунська, словацька, словенська, фінська, французька, чеська, шведська, естонська.
Всі рішення, що приймаються офіційними органами ЄС, перекладаються на всі офіційні мови, і громадяни ЄС мають право звертатися до органів ЄС та отримувати відповідь на свої запити на будь-якій з офіційних мов.
На заходах на вищому рівні вживаються заходи щодо здійснення перекладу виступів учасників на всі офіційні мови (за необхідності).
Попри декларовану рівноправність усіх мов Союзу, з розширенням кордонів ЄС все частіше спостерігається «європейська двомовність», коли фактично в роботі інстанцій (за винятком офіційних заходів) використовуються здебільшого англійська, французька і, меншою мірою, німецька — при цьому будь-які інші мови використовуються залежно від ситуації.
Збереження і розвиток мов, включаючи малі, декларується в якості офіційної мовної політики Євросоюзу. Серед способів досягнення цього зазвичай називаються вивчення більше ніж однієї іноземної мови й продовження вивчення мов в зрілому віці.

                                 ТРЕБА ЗНАТИ


            СКЛАДИ ПАЗЛ І ДОЛУЧАЙСЯ ДО ДНЯ                                          ЄВРОПЕЙСЬКИХ МОВ






         26 ВЕРЕСНЯ — МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ                  ЗА ПОВНУ ЛІКВІДАЦІЮ ЯДЕРНОЇ ЗБРОЇ



     Міжнародний день боротьби за повну                         ліквідацію ядерної зброї


Повна ліквідація ядерної зброї є однією з найстаріших цілей Організації Об’єднаних Націй. Вона була предметом першої резолюції Генеральної Асамблеї в 1946 році. Також, починаючи з 1959 року, поряд з загальним і повним роззброєнням була включена до порядку денного Генеральної Асамблеї. Вона була основною темою оглядових конференцій, що проводяться в ООН з 1975 року державами — учасниками Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Була визначена як одне з пріоритетних завдань першої спеціальної сесії Генеральної Асамблеї з роззброєння в 1978 році, яка приділила особливу увагу проблемі ядерного роззброєння. Плюс була підтримана кожним з генеральних секретарів Організації Об’єднаних Націй.
Проте, станом на 2015-й рік, в арсеналах країн світу налічується близько 16 000 одиниць ядерної зброї. Які володіють такою зброєю країни не мають проблем з фінансуванням і розробили довгострокові плани з модернізації своїх ядерних арсеналів. Більша частина населення світу живе в країнах, які або мають таку зброю, або є членами ядерних альянсів. Станом на 2015 рік, жодна з одиниць ядерної зброї не була фізично знищена відповідно до якого-небудь двостороннім або багатостороннім договором, і ніяких переговорів щодо ядерного роззброєння не ведеться. Тим часом доктрина ядерного стримування зберігається як елемент політики безпеки всіх ядерних держав і їх ядерних союзників. Такі реалії сьогоднішнього дня. Попри наростальний в усьому світі стурбованість щодо катастрофічних гуманітарних наслідків використання навіть одного ядерного заряду, не кажучи вже про регіональну або глобальної ядерної війни.
Ці факти спонукали Генеральну Асамблею заснувати 26 вересня Міжнародний день боротьби за повну ліквідацію ядерної зброї (резолюція A/RES/68/32). Цей День дозволить світовій спільноті підтвердити свою прихильність справі глобального ядерного роззброєння як першочергове завдання. Відзначаючи Міжнародний день боротьби за повну ліквідацію ядерної зброї, ми інформуємо громадськість і її лідерів про реальні переваги ліквідації такої зброї, а також пов’язаних соціально-економічних витрат. Особливо важливо відзначати цей День в Організації Об’єднаних Націй, з огляду на універсальність членського складу Організації та багаторічний досвід в області розв'язання питань ядерного роззброєння. Це знакове місце для вирішення однієї з основних проблем людства, для досягнення миру і безпеки у світі без ядерної зброї.

                                   ТРЕБА ЗНАТИ


   СКЛАДИ ПАЗЛ І ДОЛУЧАЙСЯ ДО МІЖНАРОДНОГО       ДНЯ БОРОТЬБИ ЗА ПОВНУ ЛІКВІДАЦІЮ ЯДЕРНОЇ                                             ЗБРОЇ
                                           👇





субота, 21 вересня 2024 р.

              22 ВЕРЕСНЯ — ДЕНЬ ПАРТИЗАНСЬКОЇ СЛАВИ



         День партизанської слави України


22 вересня 2001 року, в день 60-тої річниці з початку підпільно-партизанського руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни, в країні вперше відзначався День партизанської слави, встановлений Указом Президента № 1020/2001 від 30.10.2001.
День партизанської слави відзначається як данина всенародної поваги до тих, хто в суворий воєнний час боровся з фашистами в глибокому тилу ворога, не шкодуючи крові і самого життя.
6200 партизанських загонів і підпільних груп, які налічували близько мільйона людей, завдавали відчутних втрат гітлерівським військам на окупованій території, сприяючи просуванню частин і з’єднань Радянської Армії на захід.
За мужність і героїзм, виявлені в боротьбі з ворогом, 200 тисяч партизанів і підпільників нагороджено орденами та медалями, 223 з них визнані гідними звання Героя Радянського Союзу.
Сьогодні ми згадуємо і про подвиг воїнів Української Повстанської Армії, які боролися за незалежність України проти німецьких військ. З розсекречених документів вже відомо, що вони доставляли багато клопоту німецьким окупантам. Про це свідчать німецькі документи часів Другої світової війни, наприклад, у звіті СД за 19 березня 1943 йдеться: «У генеральному окрузі Волинь-Поділля націоналістична українська ... банда розвиває власну активність ..."; в липні 1943 року занепокоєність ситуацією з УПА висловив керівник генерального округу Волинь-Поділля Шене в записці, на ім'я А. Розенберга: «на Волині немає жодної області не зараженої націоналістичними бандами. Особливо в західних областях ..."; шеф СД в Галичині телеграфував 22 квітня 1944 керівнику СС Г. Мюллер: "УПА виступає в регіоні як переконлива що дестабілізує сила".
Історія рідко буває однозначною. У кожної медалі завжди дві сторони. Державне свято, присвячене героям партизанського руху в Україні, вшановує пам’ять всіх, хто боровся за визволення України від фашистської окупації. Воно з’явилося в національному  календарі і як день пам’яті, адже проходять роки й прямих свідків того часу стає менше. Але герої не вмирають. Вони завжди будуть жити в наших серцях.

                      ТРЕБА ЗНАТИ
                                   

               СКЛАДИ ПАЗЛ І ДОЛУЧАЙСЯ ДО ДНЯ                                       ПАРТИЗАНСЬКОЇ СЛАВИ




                   21 ВЕРЕСНЯ — МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ МИРУ



                  Міжнародний день миру


 Право на мир:  понад 70 років "Загальної декларації прав людини». Мета заходів входить до переліку 17 цілей в галузі розвитку, які були одноголосно прийняті 193 державами і передбачають сприяння побудові миролюбних і відкритих товариств в інтересах сталого розвитку, забезпечення доступу до правосуддя для всіх і створення ефективних, підзвітних установ на всіх рівнях.
Про який мир можна казати, якщо в центрі Європи з 2014 року, йде справжнісінька війна. Російський агресор атакує Україну з 2014 року. З лютого 2022 року російська орда розпочала широкомасштабний геноцид українського народу прямо на очах усієї світової спільноти. Ракетні удари по всій території України, десятки тисяч жертв серед мирного населення, сотні убитих дітей, зруйновані школи та лікарні, цілі міста. Випускаючи з 24 лютого 2022 року по її землі та населенню більшніж 50 тисяч великокаліберних снарядів на добу. Грабуючи і гвалтуючи все на своєму шляху. Це мир?
Для деяких з нас мир — це повсякденна реальність. На наших вулицях спокійно, наші діти ходять до школи. Там, де підвалини суспільства міцні і не має рашистів, безцінний дар миру може ніким особливо і не помічатися.
Проте для дуже багатьох людей у сучасному світі цей дар — не більше ніж казкова мрія. Вони живуть в кайданах атмосфери нестабільності та страху. Для них-то здебільшого і існує цей день.
Двадцять п’ять років тому Генеральна Асамблея проголосила Міжнародний день миру як день загального припинення вогню і відмови від насильства. З тих пір він і відзначається в Організації Об’єднаних Націй. Він покликаний змусити людей не тільки задуматися про мир, але і зробити щось заради нього. Свято відзначається щорічно відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН A/RES/55/282.
ООН використовує святкування Дня миру, для залучення уваги до своєї різнобічної роботи в підтримку миру і для того, щоб спонукати окремих людей, групи та громади на всій планеті до осмислення проблем миру та обміну інформацією та практичним досвідом діяльності по його досягненню. Але що дієве воно зробило, щоб запобігти російскій навалі? Висловило стурбованність? Чи велику стурбованність? Щиро дякуємо! Але це мало чим допоможе здолати рашистів.
В Україні День миру закріплено відповідно до Указу Презедента України № 100 від 5 лютого 2002 року.
Також День миру і ненасильства в школах в Іспанії відзначається 30 січня, Всесвітній день мусульманської культури, миру і діалогу святкують 15 березня, Національний день миру в Анголі проходить 4 квітня. Папа римський Павло VI 8 грудня 1967 проголосив Всесвітній день миру, який відзначають 1 січня. У Парагваї День миру відзначається 12 червня і пов’язаний з датою підписання перемир’я в Чакской війні. У Нікарагуа День миру, свободи, єдності і національного примирення відзначається 27 червня. У Північному Кіпрі День миру і свободи проходить 20 липня. Церемонія меморіалу миру в Хіросімі, Японія, проводиться 6 серпня. В Аугсбурзі, Федеративна Республіка Німеччина, День миру проходить 8 серпня. День миру і злагоди в Мозамбік проводиться 4 жовтня, а День миру в Кот-д’Івуарі — 15 листопада.
Мир вам, вашому регіону і вашому будинку, і нехай кожен день буде присвячений тільки йому!

                                  ТРЕБА ЗНАТИ


   СКЛАДИ ПАЗЛ І ДОЛУЧАЙСЯ ДО МІЖНАРОДНОГО                                           ДНЯ МИРУ






понеділок, 16 вересня 2024 р.

       17 ВЕРЕСНЯ  160 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ                                 М.М. КОЦЮБИНСЬКОГО



З творчістю Михайла Коцюбинського більшість із нас знайомиться ще в шкільні часи, вивчаючи новелу «Intermezzo» й повість «Тіні забутих предків». Та постать цього діяча — надзвичайно цікава, тож заслуговує на більш детальне вивчення. Коцюбинський — це не лише письменник, а і драматург, громадський діяч, голова чернігівської «Просвіти». Друзі згадували його як надзвичайно ерудовану людину, цікавого співрозмовника та… справжнісінького мрійника! Тож давайте й ми дізнаємося найцікавіше з біографії діяча.

Михайло Коцюбинський: коротка біографічна довідка

Майбутній письменник народився у Вінниці, 17 вересня 1864 року. Родина Коцюбинських — середньостатистична на ті часи. Батько Михайла був дрібним службовцем, та, за багатьма переказами, людиною з неспокійною та запальною вдачею. Мати займалася вихованням Михайла, була надзвичайно уважною до нього. 

Навчався Михайло Коцюбинський у Шаргородському духовному училищі. Уже тоді, майбутній письменник цікавиться українською літературою, зокрема творами Тараса Шевченка та Марко Вовчок. Уже після завершення навчання, Михайло видає свої перші твори, які критики сприймають не надто схвально.

Пізніше, Коцюбинський працював на посаді домашнього вчителя, та паралельно займався літературною діяльністю. В 1890-х роках, письменник приєднується до Братства тарасівців, підтримуючи ліберально-просвітницькі ідеї. Це і стало початком активної громадської діяльності Михайла. Також важливо зауважити, що Коцюбинський мав досвід і в журналістиці: тривалий час працював у газеті «Волинь».

Маловідомий Коцюбинський: найцікавіше

● Письменник не без комічності згадував, що до письменницької діяльності його спонукало перше кохання. Навчаючись у гімназії, 12-річний Михайло закохався в старшу за себе дівчину (їй тоді було 16). Щоби здатися своїй обраниці «великою людиною», Коцюбинський завзято вивчає українських класиків. А згодом — і сам вирішує стати прозаїком.

● Через активну громадянську позицію та пропагування самостійницьких ідей, Коцюбинського взяла на облік Подільська жандармерія. Кілька місяців у будинку письменника тривали обшуки, а таємне стеження за Михайлом велось майже безупинно.


● Відомі критики не схвально оцінили перший твір Коцюбинського, «Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма». Дехто навіть радив письменнику облишити літературну кар’єру.


● За характером, Михайло Коцюбинський був надзвичайно педантичним та акуратним у всьому. Ще за часів навчання в гімназії, він не міг дозволити собі вийти з дому в нечищених черевиках чи брудному одязі.


● Михайло надзвичайно цікавився звичаями і традиціями Гуцульщини. Саме під час однієї з подорожей на Галичину він створює твір «Тіні забутих предків».


● Коцюбинський був натурою романтичною, але не зберігав вірність своїй дружині. Останні 10 років життя він був закоханим в іншу, молодшу за нього на 16 років, жінку. Михайло написав їй понад 300 листів.


● Натхнення для своїх творів Коцюбинський брав із навколишньої природи. Найбільше любив сонячні дні, багато часу проводив на свіжому повітрі. У творах письменника чимало описів рослин, квітів.


● Михайло знав 9 мов — українську, французьку, польську, російську, італійську, румунську, татарську, циганську, турецьку. 

Тактовний, строгий, комунікабельний

Саме таким запам’ятався Михайло своїм дітям, учням та сучасникам. Особистість Коцюбинського — багатогранна, цікава. Та краще зрозуміти постать письменника можна лише ознайомившись із його творами: у них чітко відображається індивідуальне бачення світу, сприйняття багатьох речей. 


                                   ТРЕБА ЗНАТИ

        СКЛАДИ ПАЗЛ І ДОЛУЧАЙСЯ ДО ВИВЧЕННЯ                           ТВОРЧОСТІ ВЕЛИКОГО УКРАЇНЦЯ 


неділя, 15 вересня 2024 р.

           16 ВЕРЕСНЯ — МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ОХОРОНИ                                        ОЗОНОВОГО ШАРУ


Міжнародний день охорони озонового шару


Міжнародний день охорони озонового шару

В 1994 році Генеральна Асамблея ООН проголосила 16 вересня Міжнародним днем охорони озонового шару (A/RES/49/114). День встановлено на згадку про підписання Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар.
В 1987 році 36 країн, у тому числі й СРСР, підписали документ, згідно з яким країни-учасниці повинні були обмежити й повністю припинити виробництво озоноруйнівних речовин.
Державам пропонувалося присвятити цей день пропаганді діяльності відповідно до завдань і цілей, викладених у Монреальському протоколі та поправки до нього. Озоновий шар, цей тонкий газовий щит, захищає Землю від згубної дії певної частини сонячної радіації, сприяючи тим самим збереженню життя на планеті.
Озоновий шар простягається над землею величезною шапкою, що йде в космос. Ця хімічна сполука спостерігається на висоті 100 кілометрів. Він, особливо у верхніх шарах атмосфери, захищає Землю від жорстких небезпечних випромінювань. Якщо цей шар скінчиться коли-небудь, це буде небезпечно для всієї біосфери, для всього живого.Від потрапляння ультрафіолетових променів на людину, може виникнути рак шкіри, сліпота та інші захворювання.
У 80-ті роки вчені зробили відкриття: в районі Антарктиди загальний вміст озону зменшилося у 2 рази. Саме тоді з’явилася назва «озонова діра». На виснаження озону впливає окис хлору. Він є продуктом заводів, підприємств промисловості. Ми не в змозі запобігти появі озонових дірок. Однак зберегти озон хоча б на побутовому рівні людині під силу.

                                   ТРЕБА ЗНАТИ



        СКЛАДИ ПАЗЛ І ДОЛУЧАЙСЯ ДО ОХОРОНИ                                         ОЗОНОВОГО ШАРУ






       15 ВЕРЕСНЯ — МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ДЕМОКРАТІЇ



             Міжнародний день демократії


Демократія являє собою якийсь повноцінний політичний режим, заснований на методі колективного чи колегіального прийняття рішень, при якому кожен з учасників має рівний вплив на кінцевий результат, відповідно і міра відповідальності, а також соціальної напруги, вимірюється більш часом, на який прийняте це рішення, бувши швидше розмитим суспільним чинником. Зараз її відносять до основних і універсальних суспільних загальнолюдських цінностей. Вона є фундаментом для побудови принципів всіх провідних держав, спільнота, союзів і федерацій, а також лежить в основі Організації Об’єднаних Націй. Механізми демократії засновані на вільному волевиявленні народу, неухильному дотриманні прав і свобод людини, а також тісно пов’язані із забезпеченням правопорядку, стабільності та цілісності її інститутів і її моделі. Що примітно, — на цей час не існує єдиної моделі демократії, т. к. теорія і практика далеко не завжди можуть збігатися, проте прогресивне міжнародна спільнота активно виступає на підтримку зусиль держав і урядів щодо заохочення та зміцнення всіх демократичних процесів.
Враховуючи ряд факторів, ініціативи та практичні напрацювання, Генеральна Асамблея ООН, на своєму 46-му пленарному засіданні, яке відбулося 8-го листопада 2007 року, ухвалила рішення щодо щорічного відзначення Міжнародного дня демократії, який встановила на 15-те вересня, що було виражено у відповідній резолюції № 62/7.
Основні проблеми демократії — влада, її технології, мирне делегування, зміна і її легітимність в очах народу, а також забезпечення рівноправності, але вони мінімізовані й, як правило, поміщаються в площину широкої суспільної дискусії та саморегуляції, на відміну від інших політичних режимів, однак також впираються в питання моральності, духовності й деякі історико-культорологічні цінності, властиві для тих чи інших етногеографічних просторів. Станом на кінець XX - початок XXI століття, демократія представляється головним трендом на світовій арені.

                                     ТРЕБА ЗНАТИ


   СКЛАДИ ПАЗЛ І ДОЛУЧАЙСЯ ДО МІЖНАРОДНОГО                                    ДНЯ ДЕМОКРАТІЇ