29 СІЧНЯ — ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ГЕРОЇВ КРУТ
День пам’яті Героїв Крут










Старий Новий рік — незвичайне свято з кумедною назвою, яке виникло через зміну календарів. Дата, коли Старий Новий рік настане у 2025 році, залишається незмінною — це ніч з 13 на 14 січня. Традиції цього дня часто плутають зі звичаями на Василя та Маланки, хоча насправді це зовсім різні свята — перше світське, а друге — релігійне.
Старий Новий рік 2025 залишається улюбленим святом багатьох українців. Однак ставлення священників до цього (урочисте) свята не таке позитивне. Про те, чому воно вважається імперським і не має відношення до України, ексклюзивно для УНІАН розповів протоієрей Православної Церкви України, отець Михайло Омельян.
Михайло Омельян пояснив, як виникло це "свято". Православна церква України вже перейшла з юліанського на новоюліанський календар і всі свята, які були нерухомими, зсунулися на 13 днів. Наприклад, за юліанським календарем на 13 січня припадало свято Меланії, а на 14 число – Василія Великого та старий Новий рік.
В українській традиції на Меланії та Василя щедрують та посівають. Тепер ці свята змістилися відповідно на 31 грудня та 1 січня, і через це "свято" Новий рік за старим календарем втратило дуже багато традицій, оскільки йому вони й не були притаманні, а просто збігалися з традиціями на Меланії та Василя.
Кожному українцю, який ще досі святкує старий Новий рік 14 січня, варто зрозуміти, що ж це саме за таке "свято". Якщо заглибитись в історію календарів та календарних реформ, то ми побачимо, що старий Новий рік – це не що інше, як спогад про святкування, який притаманний лише Російській імперії та її світському календарю. Тобто це "свято" не має жодного стосунку до українських традицій та українського церковного календаря.
Оскільки ми зараз позбуваємося всього російського, то відмова від відзначення старого Нового року 14 січня буде кроком до викорінення з українських традицій непотрібних нашарувань, які лишилися з часів Російської імперії.
Як наголошує отець Михайло, якщо подивитися у церковний календар, то згідно з ним Новий рік відзначається 1 вересня. У світському календарі Новий рік відзначають 1 січня. "Свято" 14 січня виникло ось як — російський імператор Петро I у 1699-1700 роках переніс святкування Нового року з церковної дати - 1 вересня, на 1 січня, але за юліанським календарем. Таким чином цей Новий рік припадав на 14 січня. У цю дату Новий рік у Російській імперії святкували аж до 1917 року.
В українському фольклорі немає згадок про старий Новий рік, і від святкування цього "свята" в Україні варто відходити.

За словами отця Михайла, вірянам загалом не можна ворожити, і не лише у якісь конкретні дні. Людині властиве бажання дізнатися своє майбутнє, вона думає, що завдяки цьому, можливо, буде краще жити, уникне певних помилок чи страждань і робитиме найправильніші вчинки. Але потрібно розуміти, що все знає лише Бог. Він спрямовує кожну людину до кращого і дає їй вибір, від якого й залежить її доля. Наше життя залежить і від Бога, і від нашого вибору. Кожна людина має розуміти, що вона своїми кроками визначає, що у її житті відбудеться далі.
У Священному писанні сказано: "Без волі Божої й волосина з голови не пропаде. Все буде так, як має бути, і як корисно для нашого Спасіння, у свій час і у своєму місці".
Про те, як відзначали Старий Новий рік наші предки, ексклюзивно для УНІАН розповів екстрасенс і таролог Роман Шептицький.
Найголовнішим ритуалом на старий Новий рік у наших предків було посівання. Посівальники 14 січня ходили по домівках та бажали господарям хорошого Нового року, чудового врожаю, щоб у хаті все водилося, і у господарстві все було добре. Вважалося, що посівати мають лише хлопці. Посівали зерном та монетками. Монетки господарі зберігали упродовж року, а потім могли їх витратити на свої потреби. Пшениця, якою посівали, лежала день, а потім її збирали й, як правило, нею годували тварин — зазвичай курей, щоб вони добре неслись.
Якщо посівальники засіяли у когось вдома у місті, то цим зерном варто погодувати диких птахів. За словами Романа Шептицього, існує повір’я, що, годуючи пташок чи бездомних тварин, ми також годуємо наш рід.
За старими звичаями, у тому разі, якщо до когось не мали змоги прийти посівальники, то господарі могли на початку доби 14 січня принести до хати півня, щоб у житлі була ця чоловіча енергетика. Вважалося, що саме у цей день така енергія, яку символізують хлопці-сіяльники, може у наступному році принести у дім успіх, удачу, добробут та щастя. А дівчата щедрували на водохресний Святвечір (за старим календарем відзначається 18 січня).

12 січня щороку в Україні відзначають День українського політв’язня.
Хоча Україна є великою країною в Європі, її державність та незалежність довгий час залишалася мрією. Уперше суверенітет Україна здобула в 1918 році, але вже в 1922-му її включили до складу СРСР. Радянський режим невпинно боровся з будь-якими проявами визвольного руху: від примусового голоду до русифікації, виселення українців у віддалені райони рф та заселення українських земель росіянами.
Попри всі зусилля влади, національна свідомість в Україні не згасала. Після Другої світової війни ідея незалежності знову набула популярності, особливо в західних регіонах. Зокрема, в Івано-Франківську в 1955 році виникла підпільна організація Об’єднана партія визволення України, що пропагувала ідею суверенітету. Її членів затримали та засудили до тривалих термінів ув’язнення.
У Львові 1961 року за участь в Українській робітничо-селянській спілці також засудили багатьох активістів. Серед них був юрист Левко Лук’яненко, якому спочатку винесли смертний вирок, а згодом замінили його на 15 років ув’язнення. Радянська влада переслідувала будь-які прояви патріотизму: заборонену літературу, розповсюдження листівок чи навіть за вивішування українського прапора.
12 січня 1972 року у Києві та Львові розпочалися масові арешти діячів національно-демократичного руху, які тривали кілька днів. Затримали Василя Стуса, В’ячеслава Чорновола, Івана Світличного та багатьох інших. Більшість із них отримали суворі вироки. Саме ця дата стала основою для заснування Дня українського політв’язня, який уперше відзначили в 1975 році за ініціативою В’ячеслава Чорновола.
Сьогодні російський режим повторює методи радянського переслідування. Починаючи з 2014 року, після анексії Криму та агресії на сході України, російська влада почала активно репресувати українців і кримських татар. У ході повномасштабного вторгнення 2022 року ці злочини лише посилилися.
