29 БЕРЕЗНЯ — ГОДИНА ЗЕМЛІ
Година Землі

СКЛАДИ ПАЗЛ

У центрі Миколаєва, між вулицями Соборною, Набережною й Адміральською знаходиться меморіально-парковий комплекс – сквер імені 68 десантників. Названий він так на честь учасників десанту морських піхотинців під командуванням старшого лейтенанта Костянтина Федоровича Ольшанського, який висадився в морському порту Миколаєва в ніч з 25-го на 26 березня 1944 року і вів кровопролитні, виснажливі бої цілих дві доби — аж до визволення міста. Десант мав з тилу завдати удару по гітлерівській обороні, відтягнути на себе частину ворожих сил і тим самим допомогти що настають військам прискорити звільнення міста. Не зважаючи на величезні втрати, воїни з честю виконали бойове завдання, відбивши 18 атак, знищивши понад 700 ворожих солдатів і офіцерів. За попередніми даними, коли 28 березня 1944 року війська 3-го Українського фронту увійшли до Миколаєва – на місці бою десанту було знайдено лише 12 поранених, обгорілих бійців, всі інші – 56 воїнів – загинули. Серед них був і командир загону, старший лейтенант Костянтин Ольшанський.
Загиблі десантники були поховані 3 квітня 1944 в центрі Миколаєва, у сквері на східній стороні Соборної площі. За героїзм і відвагу всім учасникам десанту було надано звання Героя Радянського Союзу, більшій частині з яких – посмертно.
З історії.
27 березня завдяки діям морської піхоти в порту радянські війська прорвалися на південно-східні околиці Миколаєва, зав’язалися вуличні бої.
28 березня частини 5-ї ударної й 28-ї армії повністю звільнили Миколаїв від німецько-фашистських загарбників. На наступний день радянські війська форсували річку Південний Буг і зайняли західні передмістя обласного центру, які були до цього під румунською окупацією. У ході визволення від нацистських загарбників Червона армія втратила близько 10 тис. чоловіків.
У січні 1946 року в місті пройшов судовий процес над нацистськими злочинцями. На лаві підсудних опинилися військовий комендант Миколаєва генерал-лейтенант Вінклер, начальник управління поліції безпеки й СД оберштурмфюрер СС Санднер, а також начальники підрозділів жандармерії й допоміжної поліції, причетні до страт місцевого населення. В ході допитів кати не змогли пояснити, навіщо вони вбивали ні в чому не винних людей.



19 березня 2024 року видатна українська поетеса та віддана патріотка Ліна Василівна Костенко святкує 95 рік від дня народження. Її внесок у сучасну українську літературу важко переоцінити, а її гострі та волелюбні вірші здатні зворушити будь-яке серце. Багато з творів Ліни Костенко стали пророчими.
Ліну Костенко вважають майстринею слова, сильним характером та живою легендою, а її життєвий шлях є взірцем для мільйонів українців і безмежним джерелом мудрості. Її цитати надихають на зміни й спонукають до роздумів над вічними питаннями. Протягом всього свого життя письменниця не боялася влади та сміливо говорила правду.
Як пройшло дитинство та юність Ліни Костенко
Дитинство Ліни Костенко припало на часи Другої світової війни. Про ці роки вона розповідає небагато, але в її поезіях можна знайти рядки, які відображають жахи того часу — "балетну школу" на замінованому полі та "дитинство, вбите на війні".
У 1965 році Ліна Костенко разом із кінорежисером Сергієм Параджановим, поетом Іваном Драчем, авіаконструктором Олегом Антоновим та іншими видатними особистостями надіслала до влади лист-протест проти арештів української інтелігенції. Вони вимагали зробити судові справи публічними та припинити репресії.
Після того, як Ліна Костенко опублікувала відкритий лист на захист В’ячеслава Чорновола в газеті "Літературна Україна" у 1968 році, її ім’я більше не згадували в пресі.
"Ми унікальна нація. У нас хліборобів морили голодом. Режисери ставили спектаклі у концтаборах. Поетів закопували у вічну мерзлоту. У кого ще є атомний саркофаг? А у нас є", — писала поетеса.
Згодом за підтримку українських дисидентів твори Ліни Костенко заборонили друкувати. Довгих 16 років поетеса була змушена писати "в шухляду". Наприклад, відомий сьогодні роман у віршах "Маруся Чурай" був написаний саме в цей період.
З 1991 року Ліна Василівна брала участь у наукових експедиціях до Чорнобильської зони. За її словами, там вона рятувала свою душу.
Коли у 2022 році розпочалося повномасштабне вторгнення, Ліна Костенко несподівано з'явилася на публіці під час нагородження Орденом Почесного легіону Франції. Вперше за останні 12 років письменниця дала інтерв'ю телеканалу "Київ", де поділилася, що продовжувала працювати, навіть коли під Києвом йшли бої.
"Я ж належу до покоління, яке пережило Другу світову війну. І ці бомби о четвертій годині ранку — мені вони звичні з дитинства. Тепер я знову почула ті самі бомби, страшніші, і, мушу вам сказати, я не злякалася. Ні разу не пішла в укриття. Воно гуде, думаю, добре, хай: уб'є, то уб'є", — говорила Костенко.
Ви маєте можливість здійснити віртуальну подорож Україною через карту з віршами Ліни Костенко. Особливість цієї карти в тому, що на ній позначені місця у вигляді сердечок — це географічні об'єкти, згадані поетесою в її творах. Просто натискаєте на серце в різних частинах України, і перед вами з'являється вірш, що розповідає про певне унікальне місце.
Напередодні свята у Києві відбулася презентація нового видання роману "Берестечко", на якій була присутня її донька — професорка Римського університету Оксана Пахльовськ.
Штучний інтелект "оживив" вірші Ліни Костенко, сповнені глибоких філософських роздумів та яскравих метафор.



Державний гімн України – це символ сили, єдності й незалежності нашого народу. Пісня «Ще не вмерла Україна і слава, і воля» стала не просто музичним твором, а важливим оберегом національної ідентичності.
Перший раз твір композитора Михайла Вербицького на слова Павла Чубинського прозвучав 10 березня 1865 року в польському місті Перемишль. Ця подія ознаменувала початок довгого шляху становлення гімну як символу української державності.
Офіційно музичну редакцію гімну затвердила Верховна Рада України 15 січня 1992 року. А 6 березня 2003 року було прийнято Закон «Про Державний Гімн України», який закріпив музику Вербицького та слова першого куплету і приспіву вірша Чубинського як офіційну версію гімну.
Гімн України пробуджує почуття гордості й належності до своєї країни. Його слова й мелодія здатні згуртувати мільйони людей, нагадуючи про нашу силу та дух свободи.
