ІСТОРИЧНИЙ ДАЙДЖЕСТ

13 БЕРЕЗНЯ - 135 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ А. С. МАКАРЕНКА, УКРАЇНСЬКОГО

ПЕДАГОГА І ПИСЬМЕННИКА

Наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наше майбутнє горе,
сльози, вина перед іншими людьми, перед усією країною.
Виховує все: люди, речі, явища, але перш за все та довше за все – люди. З них на першому місці – батьки та педагоги.

А. С. Макаренко

13 березня-135 років від дня народження Антона Семеновича Макаренка, українського педагога і письменника, одного із засновників вітчизняної системи дитячо-підліткового виховання, одного із чотирьох світових педагогів (Дж. Дьюї, Г. Кершенштейнер, М. Монтессорі), які, за рішенням ЮНЕСКО (1988), визначили спосіб педагогічного мислення у ХХ ст., автора творів “Педагогична поема”, “Стяги на баштах”, “Марш 30-го року”, “Книга для батьків”. Помер 1 квітня 1939 р.

З 1920 по 1932 рік Антон Макаренко керував виправними колоніями для неповнолітніх правопорушників. Але він не «виправляв» своїх підопічних, а навчав, як можна жити інакше в бентежному післявоєнному світі. Слова «булінг» тоді ще ніхто не знав, але Макаренко став чи не першим педагогом, який розробив дієву концепцію роботи з проблемними дітьми. У своїй педагогічній концепції він використовував прості й зрозумілі інструменти: командна робота, залучення молодих людей у довготривалі проєкти, поєднання вимогливості з повагою до кожної особистості. Останнє — чи не найважливіше: Макаренко ніколи не акцентував увагу на минулому підопічних. Так, методи Антона Семеновича розходяться з постулатами гуманістичної педагогіки. Проте це не означає, що треба відгородитися від усіх його думок та ідей: багато з них несуть космічну глибину та цінність.

ПЕДАГОГ СВІТОВОГО РІВНЯ

ЗОЛОТІ ЦИТАТИ А. С. МАКАРЕНКА:

Виховання дітей – це легка справа, коли вона робиться без витрати нервів, на основі здорового, спокійного, нормального, розумного й веселого життя. Я якраз бачив завжди, що там, де виховання йде без напруги, там воно вдається.
Навчити людину бути щасливою не можна, але виховати її так, щоб вона була щасливою, можна.
Неможливо виховати мужню людину, якщо не поставити її в такі умови, коли вона б могла виявити мужність, будь в чому – в стриманості, у прямому відкритому висловлюванні, в певній нужді, терплячості, сміливості.
Тільки живий приклад виховує дитину, а не слова, навіть найкращі, але не підтверджені ділом.
Навчити любити, навчити впізнавати любов, навчити бути щасливим – це значить навчити поважати самого себе, навчити людській гідності.
Вихователь має вести себе так, щоб кожен його рух виховував, і завжди має знати, чого він хоче саме зараз, і чого не хоче. Якщо вихователь не знає цього, кого він може виховати?
Для виховання потрібно не багато часу, а розумне використання обмеженого часу.
Скільки б не створювали правильних уявлень про те, що потрібно робити, але якщо ви не виховуєте звички долати тривалі труднощі, я маю право сказати, що ви нічого не виховали.
Наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наше майбутнє горе, сльози, вина перед іншими людьми, перед усією країною.
Виховує все: люди, речі, явища, але перш за все та довше за все – люди. З них на першому місці – батьки та педагоги.