6 ВЕРЕСНЯ — 100 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ       М.Ю. БРАЙЧЕВСЬКОГО, ВІДОМОГО УКРАЇНСЬКОГО                                 ІСТОРИКА, АРХЕОЛОГА 

                Брайчевський Михайло Юліанович

 (6.09.1924 р. — 23.10.2001 р., наро­дився і помер у м. Київ, похований на Байковому кладовищі) — доктор історичних наук, визначний архео­лог, історик, мистецтвознавець, ну­мізмат, громадський діяч. Дійсний член Української вільної академії (США), почесний професор На­ціонального університету «Києво­ - Могилянська академія», дійсний член Наукового товариства ім. Шев­ченка, голова Київського осередку Українського товариства ім. М. Гру­шевського. Заслужений діяч науки й техніки України, лауреат премій ім. М. С. Грушевського НАН Украї­ни (1997), Фундації Омеляна і Тетяни Ан­тоновичів (1992, США).

1948 р. закінчив історичний і як слу­хач філософський фа­культети Київського університету. Був засновником і головою Наукового студент­ського товариства. Вже з 2 курсу (1946) по­чав працювати в Ін­ституті археології: кресляр, молод­ший (1948–1955), старший науковий співробітник (1966–1960). 1955 р. за­хистив кандидатську дисертацію «Римская монета на территории УССР». У 1960–1968 рр. — старший науковий співробітник відділу іс­торії феодалізму Інституту історії. Звільнений за участь у листі протесті інтелігенції до керівництва СРСР і статтю «Приєднання чи возз’єднання? Критичні замітки з приводу однієї концепції» (напи­сана 1966 р. для «Українського істо­ричного журналу», поширена сам­видавом). 1970–1972 рр. — старший науковий співробітник Київської постійної діючи експедицією. Звільне­ний після публікації названої статті за кордоном (в Україні перевидана 1999 р.) і позбавлений можливості працювати за фахом. Заборонялося не лише друкувати його праці, а й посилатися на них. 1978 р. поновле­ний на посаді старшого наукового співробітника в Інституті археології, 1990–1998 рр. — провідний науко­вий співробітник. 1989 р. захистив докторську дисертацію «Восточные славяне в первом тысячелетии н. э.».

М. Ю. Брайчевський дослі­джував історію східного слов’янства та Київської Русі, середньовічну іс­торію України, історію культури, літератури, мистецтва, використан­ня засобів кібернетики в археоло­гії (був представником від України у Всесоюзній комісії АН СРСР «Кібернетика і питання методології та методики історичного досліджен­ня»). На підставі аналізу різних ви­дів джерел розробив концепцію давньої та середньовічної історії України.

Здійснив розвідки в Рівнен­ській і Хмельницькій областях, у зоні затоплення Канівського водо­сховища. Досліджував Пастирське городище, давньоруські пам’ятки Переяслава, поселення черняхів­ської культури: Леськи, Черепин­ Корсунський, Іванківці, у Києві — Копиревкінець, «місто Ярослава».

М. Ю. Брайчевський був од­ним із засновників Українського товариства охорони пам’яток іс­торії та культури (1966), розробив його Статут, склав Проєкт рішення про заповідні історико-архітектурні зони столиці, які підлягають охоро­ні. Багато зробив для збереження давньої забудови історичних міст України та Києва (активно виступав проти реконструкції архітектурно­го комплексу Києво­-Могилянської академії, Подолу). Перший порушував питання про відбудову Михайлів­ського та Успенського соборів.

Автор понад 600 праць, зокрема понад 20 монографій (деякі опубліковані після смерті) та розді­лів колективних монографій.

                                 ТРЕБА ЗНАТИ

     СКЛАДИ ПАЗЛ І ДОЛУЧАЙСЯ ДО ВШАНУВАННЯ                   ВІДОМОГО УКРАЇНСЬКОГО ІСТОРИКА

                                            👇