3 СІЧНЯ - 400 РОКІВ ТОМУ БУЛА УКЛАДЕНА                                    БАЗАВЛУЦЬКА УГОДА

Базавлуцька угода – перший в історії військово-політичний союз між Запорізькою Січчю та Кримським ханством

400 років тому, 3 січня 1625 року був укладений союз між Запорізькою Січчю та Кримським ханством – Базавлуцька угода.

Україна і Крим тісно пов’язані між собою історичним минулим. Мирні й союзні відносини між українськими козаками й кримськими татарами почали виникати ще на початку XVI століття. Запорозько-кримський договір 1625 р. – перший з відомих договорів про взаємний ненапад і військово-оборонний союз між Військом Запорозьким і Кримським ханством, укладений у формі зобов'язальних листів 24 грудня 1624 на дніпровському острові Карайтебен під час перебування на Запоріжжі калги-султана Шагін-Гірея, який з військом ішов походом на Білгородську орду.

За часів гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного Військо Запорозьке набуло ознак справжньої держави: мало найкращу в Європі армію, взяло під опіку православну віру, відродивши Київську митрополію, закріпилося на українських землях і почало підписувати міжнародні угоди.

Михайло Дорошенко, як побратим Сагайдачного, був його послідовником у державних справах. 3 січня 1625 року він підписав договір про взаємний ненапад і військово-оборонний союз між Військом Запорозьким і Кримським ханством. Це перший подібний документ, що дійшов до нашого часу, який доводить, що Військо Запорозьке вже тоді було суб’єктом міжнародних відносин.

Підписанню передувала участь козаків на чолі з Дорошенком у боротьбі за ханський престол між Джанібеком Ґераєм і спадкоємцями хана Саадета ІІ Ґерая (братами Мехмедом Ґераєм ІІІ й Шахіном Ґераєм, який «вирізнявся рішучістю, послідовністю і прихильним ставленням до запорожців»).

У 1623 році запорожці в кількості 300 осіб, що поверталися з морського походу повз Керч, приєдналися до останніх і забезпечили їм перемогу в міжусобній боротьбі. Залишивши свої судна в Керчі, козаки на возах, наданих Шахіном Ґераєм, з багатими подарунками повернулися на Січ.

А безпосередньо перед укладанням угоди Шахін Ґерай, набравши повні вози горілки, вин, всіляких ласощів і коштовностей, прибув на Січ і провів настільки успішні переговори, що його опоненти доповіли у Стамбулі, що Шахін Ґерай остаточно «покозачився». Деякі дослідники вважають, що Шахін Ґерай прагнув за підтримки запорожців скинути васальну залежність Криму від Османської імперії.

Зберігся текст договору, викладений польською мовою в присяжному листі, написаному від імені калги-султана Шахін-Гірея гетьманові Михайлу Дорошенку, осавулам і всьому Війську Запорозькому. Козаки подали аналогічного листа Шахін-Гірею.

Згідно з договором, обидві сторони зобов'язувалися, по-перше, не завдавати одна одній ніяких «кривд», «шкод» і «зла», а також застосовувати суворі покарання до порушників миру – підлеглих своїй владі людей. По-друге, у разі збройного нападу на одного з учасників договору інший повинен був надати йому військову допомогу всіма наявними силами.

Правова специфіка договору полягала в тому, що його підписав не хан (Мухаммед-Гірей III), а калга-султан (брат хана – Шахін-Гірей), тому він не був обов'язковим для виконання ханом, і, крім того, його чинність встановлювалася лише на час життя Шахін-Гірея.

Неефективність договору виявилася вже восени 1625 року, коли під час повстання козаків під проводом Марка Жмайла польські коронні війська розгорнули наступ на запорожців, однак вони так і не отримали допомоги від свого союзника. Водночас Запорозько-кримський договір знаменував якісно новий момент у дипломатичній практиці запорожців.

Сам факт його укладення – визнання Війська Запорозького суб'єктом міждержавних відносин. Цей договір засвідчив також намагання запорожців вибороти політичну автономію від метрополії – Речі Посполитої. Але найголовнішим було те, що договір започаткував практику союзних відносин з Кримським ханством, яка з часом була поглиблена Богданом Хмельницьким.

 

                               СКЛАДИ ПАЗЛ

                                            👇